Собаки по різному допомагали людині – вони були сторожами, провідниками, мисливцями, воїнами, рятувальниками, важковозами, і навіть давали людям хутро та м’ясо. Не даремно увіковічнила людина свого вірного товариша в наскальних малюнках, зображала його на амфорах і медальйонах, присвячувала йому поеми, споруджувала пам’ятники і монументи.

Про походження домашніх собак існувало декілька протилежних версій. Більшість вчених, які займалися цим питанням, практично до середини минулого століття вважали, що предками собак були вовки і шакали. До цього висновку вони прийшли, порівнюючи знайдені останки приручених собак та скелети сучасних вовків та шакалів. Інші вважали що собака походить від декількох вимерлих її диких видів. Підтвердження цього –велика різноманітність порід та великі відмінності між ними.

Помилковою є версія, що безпосереднім диким предком сучасної собаки є дінго, оскільки дінго не є дикою твариною. Це одна з давніх порід собак. Потрапили дінго в Австралію приблизно три тисячі років, разом із першими кочовими племенами, вже одомашненими; а пізніше, коли люди перестали про них дбати, собаки знову стали дикими.

Сьогодні вже остаточно встановлено, що єдиним прапредком собаки була дрібна південна різновидність звичайного вовка, яка й до нині зустрічається в Індії. А різноманітність порід – це результат багатовікового відбору та селекції.

Ніхто не може назвати точної дати, коли собака була приручена і стала домашньою твариною. Судячи з археологічних розкопок, сталося це в кам’яному віці, коли первісні люди ще не займались землеробством і скотарством, а здобували собі їжу та одяг полюванням на дикого звіра.

Проходили століття, змінювались покоління, і під впливом людини собака пройшла важкий шлях розвитку. Немає іншої тварини, яка б так кардинально змінила свій спосіб життя і свої звички. Собака – це перша одомашнена тварина, яка стала людині вірним другом.